Віровчення

Ми віримо, що Біблія, канонічні книги Старого і Нового Заповітів, є Словом Божим, написаним за натхненням Святого Духа, і складається з 39 книг Старого Заповіту та 27 книг Нового Заповіту. Ів. 17:17, Рим. 3:22.

Біблія — досконале Боже об’явлення людському роду, істинне джерело пізнання Бога. Вона відкриває Божу волю, містить заповіді, закони та пророцтва й указує шлях до спасіння. 2 Тим. 3:16, 2 Пет. 1:21, Єр. 1:9, Єр. 27:18, Єр. 36:1-4, 2 Пет. 1:15-20, Еф. 3:3, 1 Сол. 2:13, 1 Кор. 2:13, Ів. 20:31, Об. 22:18-19.

Біблія відкриває істину, проголошує Божу любов і вічне життя в Ісусі Христі. Ів. 14:6, 1 Ів. 4:10, 1 Ів. 5:11, Ів. 20:31.

Святе Письмо є основою християнської віри і духовним дороговказом для віруючих. Рим. 10:17, 2 Пет. 1:19, ІсНав. 1:7-8, Мт. 22:29, Рим. 15:4, 2 Тим. 3:14-16, Євр. 4:12.

Ми віримо в єдиного, живого, істинного Бога. Повт. 4:35, Іс. 44:6, Іс. 45:5-6, Пс. 89:3, Єр. 10:10, Дан. 6:26, Мр. 12:29, Мр. 12:32, Ів. 17:3.

Ми віримо в Безпочаткового, Всезнаючого, Всюдиіснуючого, Всевідаючого і Всемогутнього Бога. Пс. 146:5, Пс. 138:2, Дії 15:18, Пр. 5:21, Пр. 15:3, Пс. 101:28, Пс. 138:7-10, Єр. 23:23-24, 1 Тим. 1:17, Євр. 4:13, Бут. 17:1

Ми віримо в Бога-Творця, який створив небо і землю та все, що їх наповнює. Іс. 45:12, Пс. 23:1, Бут. 1:1-3, Пс. 106:25-29, Наум. 1:5, Іс. 40:26-29, Дії 17:24-28

Ми віримо, що Бог є Дух, і як Дух Він невидимий для людей. Ів. 4:24, Вих. 33:20, Ів. 1:18, Ів. 4:12, 1 Тим. 6:16.

Проте «Невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розгляд творінь пізнаються». Рим. 1:20.

Ми віримо, що Бог досконалий, праведний і святий. Мт. 5:48, 1 Пет. 1:15-16, Повт. 32:4, Іс. 57:15.

Бог милосердний, справедливий і співчутливий. Лк. 6:36, Пс. 118:37, Пс. 98:9, Як. 5:11, Пс. 85:5, Пс. 114:5, Лк. 10:30-37, Мт. 9:36, Мт. 14:14, Лк. 7:13, Євр. 4:15.

Ми віримо, що «Бог є любов», і ця любов явлена людству в Ісусі Христі. 1 Ів. 4:9-16, Ів. 13:15, Ів. 14:21, Ів. 16:27, Ів. 17:23, 1 Ів. 4:9-10, Рим. 5:8, Еф. 2:4-5, 1 Тим. 2:4.

Ми віримо у трійного, єдиносущного Бога Отця, Сина та Святого Духа. 1 Ів. 5:7, Бут. 1:16, Бут. 3:22, Бут. 11:7, Іс. 6:8, Іс. 48:16, Мт. 3:16-17.

Бог Отець 1 Пет. 1:12, 1 Кор. 8:6.

Бог Син – Ісус Христос. Ів. 6:27, Рим. 9:5, 1 Тим. 3:16, Ів. 1:1, Ів. 10:30, Флп. 2:6, Мт. 28:19, 2 Кор. 13:13.

Бог Святий Дух Діян. 5:3-4, 1 Кор. 3:16.

Ми віримо, що кожна людина, народжена згори, має Отця, Сина та Святого Духа. 2 Ів. 9, 1 Ів. 2:23, 1 Кор. 3:16, Рим. 8:9.

Ми віруємо, що Ісус Христос є Син Божий, від віку сущий Бог 1 Ів. 5:20, Рим. 9:5, Ів. 1:3, Кол. 1:16, Об. 1:8, Ів. 8:25, Кол. 1:15-17, Ів. 3:13, Ів. 6:62, Ів. 17:15-24, 1 Кор. 15:47.

Христос всевідующий, всюдисущий, святий і непричетний до зла Ів. 2:24-25, Євр. 4:13, Мф. 9:3-4, Ів. 1:48-49, Ів. 4:29, Кол. 2:3, Мф. 18:20, Мф. 28:20, Євр. 7:26.

Ми віруємо, що Бог від віку призначив Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа як жертву примирення за гріхи роду людського для його викуплення й спасіння Рим. 8:3, 1 Пет. 1:18, 1 Пет. 1:20, Іс. 53:5, 1 Пет. 2:24, 1 Пет. 3:18.

Ісус Христос зачатий від Духа Святого, народився від діви Марії, поєднавши в Собі Божественну природу з людською Іс. 7:14, Мф. 1:20, Лк. 1:35, 1 Тим. 3:16, Рим. 1:3-4.

Ми віруємо, що Ісус Христос є єдиний Посередник між Богом і людьми 1 Тим. 2:5, Кол. 1:20.

Ми віруємо, що «Христос помер за гріхи наші, за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня воскрес, за Писанням» 1 Кор. 15:3-4.

Він «був виданий за провини наші і воскрес для виправдання нашого» Рим. 4:25, Діян. 13:39, Рим. 5:18, Євр. 7:21-28, Євр. 8:1-6, Євр. 9:11-26.

Він смертю «знищив того, хто мав владу смерти, тобто диявола» Євр. 2:14-15, 1 Ів. 3:8, 2 Тим. 1:10, Об. 1:17-18.

Ми віруємо, що Христос є обітований Помазаник Божий — Месія — і єдиний Спаситель світу Діян. 2:36, Лк. 4:18-19, Діян. 4:12.

«Син Людський має владу на землі прощати гріхи» Мф. 9:6, Ів. 4:42, Ів. 10:28, 1 Пет. 1:18-19, Гал. 1:4, Гал. 2:20, Еф. 5:2, 1 Тим. 2:6, Тит. 2:14, Євр. 9:12.

Ми віруємо, що воскресший Ісус Христос вознісся на небо, сів праворуч Бога і став Ходатаєм за нас перед Отцем та Первосвящеником майбутніх благ Мк. 16:19, Євр. 9:24, 1 Ів. 2:1, Євр. 7:24-25, 1 Тим. 2:5-6, 1 Тим. 3:16, Євр. 7:21-28, Євр. 8:1-6, Євр. 9:11-12.

Ми віруємо, що воскресший, вознесений і прославлений Ісус Христос є Засновником і Главою Церкви Мф. 16:18, Кол. 1:18, Еф. 1:22-23, Еф. 5:23.

Ми віруємо, що Ісус Христос знову прийде в силі й славі судити живих і мертвих Ів. 5:22, Діян. 1:11, Діян. 17:31, Об. 19:11-16, Мф. 24:30, Мк. 14:62, Лк. 21:27, Діян. 1:11.

Ми віримо, що Дух Святий має всі божественні властивості Діян. 5:3-4 , а саме:

• всемогутністю Рим. 15:19 ,
• всевіданням 1 Кор.2:10 ,
• всюдисущістю Пс. 138:7 ,
• святістю Еф. 4:30 .

Дух Святий від віку здійснює Божі діла. Йова 33:4 , Пс. 103:30 .

Дух Святий надихав пророків та апостолів. 2 Пет. 1:21 .

Ми віримо, що Дух Святий був посланий у день П’ятдесятниці для свідчення про Христа, для прославлення Його та для збудування Церкви. Діян. 1:8, Ів. 15:26, Ів. 16:7, Ів. 16:14, 1 Кор. 12:13.

Дух Святий викриває світ щодо гріха, правди й суду Ів. 16:8, відроджує людину, яка увірувала Ів. 3:3-5, Тит. 3:5, живе в ній 1 Кор. 3:16, Рим. 8:9 і сприяє її духовному зростанню.

Ми віримо, що Дух Святий навчає, керує, наставляє, викриває, підбадьорює й утішає віруючих. Ів. 14:26, 1 Кор. 2:12-13, Ів. 16:13, Діян. 8:29, Діян. 13:2, Діян. 16:6-7, 1 Ів. 2:20, 1 Ів. 2:27, Еф. 3:16, Еф. 3:18-19, 1 Кор. 6:11, Рим. 8:13-14, 2 Кор. 3:17-18, 2 Тим. 1:7, Еф. 1:13, Еф. 4:30, 1 Кор. 3:16, 1 Кор. 6:19.

Ми віримо, що Дух Святий неодноразово наповнює Собою відроджену людину і дарує їй силу для святого життя та для свідчення про Ісуса Христа. Діян. 4:31, Еф. 5:18, Діян. 1:8, Діян. 2:4, Діян. 5:3, Діян. 9:17, Діян. 13:9, 1 Кор. 2:4.

Дух Святий дарує дітям Божим здатність приносити плід Гал. 5:22-23, Еф. 5:9.

Дух Святий підкріплює нас у наших немочах і заступається за нас Рим. 8:26.

Ми віримо, що Дух Святий наділяє віруючих благодатними дарами для служіння в Церкві: даром проповіді Євангелія, духовного виховання, допомоги, єдності в Христі та іншими. 1 Кор. 12:7-11,28.

Створення людини. Ми віруємо, що людина створена Богом безгрішною за образом і подобою Його. Бут. 1:26, Бут. 2:7, Бут. 5:1, Екл. 7:29, Іс. 45:12.

Людина має дух, душу і тіло Бут. 2:7, 1 Сол. 5:23.

Бог дав людині мудрість і владу для володіння навколишнім світом Бут. 1:28, Бут. 2:15, Пс. 8:7.

Бог створив людину зі свободною волею, щоб вона могла сама обирати між добром і злом Бут. 2:16-17, Іс. Нав. 24:15, Єр. 21:8, Повт. 30:19.

Гріхопадіння людини. Людина порушила Божі повеління і впала в гріх. Через гріхопадіння Адама все людство успадкувало гріх і смерть Рим. 5:12, Іс. 59:2.

Відкуплення людини. Ми віруємо, що наше відкуплення звершено на Голгофському хресті через добровільну жертву Ісуса Христа за наші гріхи. Мф. 20:28, Іс. 53:4-7, Діян. 4:10-12, 1 Пет. 1:18-19, 1 Пет. 2:24, Євр. 9:11-15.

У Христі Бог пропонує людині спасіння даром Тит. 2:11, Мф. 11:28-30, Мф. 18:11, 2 Пет. 3:9, 1 Тим. 2:4, Рим. 3:24.

Від людини залежить — вірою прийняти запропоноване спасіння і вічне життя чи відкинути його Мк. 16:16, Ів. 12:46-48, Ів. 3:18, Ів. 5:39-40, Євр. 10:38, Діян. 10:43.

Ми віруємо, що для звернення грішника до Бога необхідна віра, яка дається людині через дію Духа Святого та слухання Слова Божого Ів. 16:8-9, Рим. 10:17, Євр. 11:6, Діян. 4:4.

Віра приводить людину до покаяння, відвернення від мертвих діл і спасіння у Христі Ісусі Діян. 26:18, Діян. 11:21, Еф. 2:8.

Віра спонукає людину довіряти Господу і бути Йому слухняною 2 Тим. 1:12, Рим. 4:18-21, Євр. 11:8.

Сповідання Ісуса Христа Господом і Спасителем є підтвердженням істинної віри 2 Кор. 4:13, Ів. 20:28, Рим. 10:9-10, Мф. 10:32-33, Лк. 12:8-9, Діян. 8:37, Як. 2:17, Гал. 5:6.

Ми віруємо, що покаяння дається Богом людям по благодаті. Мк. 1:15, Діян. 11:18, Рим. 2:4, Діян. 2:37-38.

Покаяння і звернення включають в себе скорботу про гріх, сповідання перед Господом і залишення гріха, прийняття Ісуса Христа своїм особистим Спасителем. 2 Кор. 7:10, Прип. 28:13, Пс. 37:19, Діян. 26:20.

Ми віруємо, що наслідком звернення та прийняття Ісуса Христа як Спасителя є народження згори від Духа Святого і Божого Слова — як необхідна умова усиновлення та входження в Царство Боже. Ів. 1:12-13, Ів. 3:5, Як. 1:18, 1 Кор. 4:15, Гал. 3:26.

Через народження згори людина стає дитям Божим, причасником Божої природи і храмом Духа Святого. 2 Кор. 5:17, Гал. 6:17, 1 Пет. 2:9, 2 Пет. 1:4, 1 Кор. 6:19.

Справжніми ознаками відродження є повна зміна життя, ненависть до гріха, любов до Господа та до Церкви, жага спілкування з Ним, прагнення уподібнитися Христу та виконувати волю Божу. Еф. 2:5, Пс. 96:10, Гал. 4:19, 2 Кор. 3:18, 1 Ів. 3:14, 1 Ів. 5:1, Гал. 5:13.

Народжені згори мають у собі свідчення від Духа Святого, що вони — діти Божі та спадкоємці вічного життя. 1 Ів. 5:10-11, Рим. 8:16-17, Гал. 4:7, Еф. 2:19.

Ми віруємо, що виправдання змінює становище віруючої людини перед Богом, звільняє її від почуття провини та страху осуду за гріх, бо Христос узяв на Себе всю нашу провину й покарання за гріх. Рим. 5:9, Рим. 3:24-25, Рим. 4:25, Рим. 3:28, Гал. 2:16, 2 Кор. 5:21.

Наслідками виправдання є звільнення від вічного осуду та гніву Божого, одягнення в Христову праведність, мир з Богом та володіння славною спадщиною разом із Христом. Рим. 5:9, Рим. 8:1, Рим. 4:5, Рим. 5:1, Рим. 8:30.

Ми віруємо, що без святості ніхто не побачить Господа. Євр. 12:14, 1 Сол. 4:3-7.

Освячення є наслідком виправдання грішників через Ісуса Христа. 1 Кор. 1:30, Євр. 10:10-14, 1 Кор. 1:2, 1 Кор. 6:11, Рим. 1:7.

Християнин потребує постійного освячення протягом усього життя. Об. 22:11, Еф. 5:27, 1 Сол. 5:23, 2 Кор. 3:18, Еф. 3:19.

Освячення — це відокремлення від гріха, посвячення Богові та перетворення в образ Ісуса Христа. Тит. 2:14, 2 Пет. 3:14, Рим. 6:2, Рим. 6:6, Флп. 2:15, 2 Кор. 6:17-18, Кол. 3:5-8, 2 Кор. 3:18, Флп. 2:5, 1 Ів. 2:6, Рим. 8:29, Еф. 4:13, Кол. 3:10-11, Гал. 4:19, 2 Кор. 5:15, Рим. 6:19, Рим. 8:12-13, 1 Сол. 3:13, 1 Ів. 3:2, 1 Кор. 15:49, Об. 19:7-8.

Освячення здійснюється Богом за участю віруючої людини. До Божої сторони належить дія Бога через жертву Ісуса Христа, Його Слово та Духа Святого. 1 Сол. 5:23, Ів. 17:17, Еф. 5:25-26, 1 Пет. 1:2, Євр. 10:10, 2 Сол. 2:13.

До участі людини належить:

• віра в Ісуса Христа як Спасителя 1 Кор. 1:30
• дослідження Священного Писання Еф. 5:26, 1 Тим. 4:16, Ів. 5:39, Ів. 15:3, Як. 1:21-22, 2 Тим. 3:15-16
• довіра Господу в усіх життєвих обставинах 2 Тим. 1:12
• святе ходіння перед Богом Об. 22:11

Молитва — це засіб спілкування людини з Богом. Ів. 16:23, Флп. 4:6, Єр. 33:3, Лк. 18:1, Рим. 8:15, Гал. 4:6, Мф. 26:41.

У молитві ми відкриваємо свої бажання Богові, Який сильний виконати наші прохання, бо Він обіцяв відповідати на молитви тих, хто кличе Його. Пс. 49:15, Зах. 13:9, Флп. 4:6.

Ми повинні молитися не лише за себе, але й за всіх людей: за церкву, за служителів, за успіх поширення Євангелія, за всіх святих, за рідних, за страждаючих і хворих, за друзів і ворогів. 1 Тим. 2:1-2, Бут. 18:23-32, Вих. 32:11-14, Вих. 32:30-32, Вих. 34:8-10, Мф. 5:44, Лк. 22:32, Лк. 23:34, 1 Ів. 5:16, Як. 5:14, 2 Сол. 1:11, 2 Сол. 3:1.

Діти Божі покликані завжди і за все дякувати Господеві, бо всі Його наміри служать на благо віруючому. Рим. 8:28, 1 Сол. 5:17-18, Еф. 5:20.

Ми віруємо, що Бог чує молитви, піднесені згідно з Його волею, і виконує їх. 1 Ів. 5:14, Ів. 16:23, Мк. 11:24-25, Ів. 14:13-14, Ів. 15:7, Мф. 21:22, 2 Кор. 12:8-9.

Молитви можуть супроводжуватися постами. Мф. 17:21.

У Старому Завіті пости звершувалися під час громадських лих та Божих судів. Езд. 8:21-23, Йоіл. 1:14, Йоіл. 2:12-15.

Молитва з постом також звершується при:

• переживаннях і скорботах: Суд. 20:26, 2 Сам. 1:12, Дан. 10:2-3, Пс. 34:13, Пс. 68:11.
• обранні служителів церкви: Діян. 13:2-3, Діян. 14:23.
• інших обставинах: Мк. 9:29, 2 Кор. 6:4-5.

Ісус Христос навчав, щоб під час посту люди не були сумними, як лицеміри. Мф. 6:16-18.

Піст полягає не лише в утриманні від їжі та перебуванні в молитві, але й у «розв’язанні кайданів неправди» та приведенні своїх стосунків з людьми до належного стану. Іс. 58:3-12, Зах. 7:3-10, Мф. 5:23-24.

Ми віруємо, що Ісус Христос створив Церкву. Мф. 16:18, Кол. 1:26-27, Еф. 3:9-10.

Від дня П’ятдесятниці існують Вселенська (невидима), помісна та домашня церкви.

Вселенська Церква Христа складається з викуплених Кров’ю Христа людей з усякого коліна, язика, народу й племені, які перебувають на небесах і на землі. Євр. 12:22-23, Об. 5:9-10, Еф. 1:22-23, Еф. 5:25-27, Кол. 1:12-22.

Вселенська церква називається:

• Тілом Христовим Кол. 1:17-18, 1 Кор. 12:20-27, Еф. 1:22-23, Кол. 1:18-27.
• Духовним домом або храмом Божим Еф. 2:19-21, 1 Пет. 2:4-6, Євр. 3:6.
• Паствою Христовою Ів. 10:16, Ів. 21:15-17, 1 Пет. 5:2, Євр. 13:20.

Ми віруємо, що всі, хто увірував у Христа і народився згори, хрещені (занурені) Духом Святим у Тіло Христове і є членами Церкви Христової. Ів. 3:5, Еф. 1:13, Рим. 8:9, Тит. 3:5-7, 1 Кор. 12:13, Діян. 2:47, Еф. 4:5, Гал. 3:27, Кол. 2:12.

Ми віруємо, що після завершення періоду благодаті Церква Христова буде взята з землі назустріч Господеві в повітрі, щоб там розділити з Ним вічну славу. Ів. 17:24, Ів. 14:3, 1 Сол. 4:13-17, 1 Кор. 15:51-57, Флп. 3:20-21.

За рішенням церкви відлучаються ті її члени, які відступили від Христа. Євр. 6:4-6, Мф. 18:15-18, Ів. 20:23, 1 Кор. 5:3-5.

Належність до Вселенської Церкви не звільняє від необхідності вступу до помісної церкви. Діян. 2:41.

Помісна церква — це зібрання відроджених душ, об’єднаних однією вірою (одним сповіданням), однією любов’ю та надією, які добровільно поєдналися для спільного служіння Господу та задоволення своїх духовних потреб. Діян. 2:42, Мф. 18:17, Діян. 14:23, 1 Кор. 12:13, Рим. 8:9-14.

Завданнями помісної церкви є:

• проповідь Євангелія Мф. 28:19, Мк. 16:15, Діян. 20:24.
• виховання віруючих для досягнення святості, християнського благочестя та дотримання в житті повелінь Христа Мф. 28:20, Еф. 4:11-13.
• примноження християнської любові та зміцнення єдності віруючих згідно з Первосвященничою молитвою Господа Ів. 17:21-23.

Умовою для вступу в члени помісної церкви є віра, покаяння та відродження. Про це людина свідчить перед Богом і церквою через усне сповідання, особисте життя та водне хрещення. Рим. 10:9-10, 1 Тим. 6:12, Діян. 19:2-5.

Віруючий стає членом помісної церкви після прийняття хрещення за вірою. Діян. 2:41.

Для збереження церковного благочиння існують заходи церковного впливу:

• напоумлення Тит. 2:15, 1 Тим. 5:1-2.
• зауваження 2 Сол. 3:14.
• відлучення 1 Кор. 5:12-13.

Відлучення від помісної церкви відбувається у разі:

• відступництва від віри в Бога Євр. 10:38, 1 Кор. 16:22.
• ухилення в єресь Тит. 3:10.
• гріхопадіння та небажання каятися Мф. 18:15-18, 1 Кор. 5:11-13, 2 Сол. 3:6.

Кожна помісна церква належить Богові 1 Кор. 1:2, Діян. 20:28.

За волею Божою церква має свій устрій і певний порядок. 1 Кор. 14:33, 40.

Господь поставляє служителів через покликання та обрання церквою. Право обрання належить церкві. Еф. 4:11-12, Діян. 6:2-6, Діян. 13:1-3, Діян. 15:22, 1 Кор. 12:28, Тит. 1:5.

Пресвітери зобов’язані:

• пасти церкву Господню Діян. 20:28,
• наставляти членів церкви в здоровому вченні 2 Тим. 2:15,
• підтримувати слабких Діян. 20:35,
• викривляти тих, хто чинить опір істині Тит. 1:9.

Диякони покликані допомагати пресвітерам у служінні Діян. 6:1-4.

Служителі можуть мати різні ролі 1 Кор. 12:28, Рим. 12:7-8.

Пресвітери, диякони та інші обрані служителі беруть участь в обговоренні та вирішенні духовних питань. Діян. 15:6, Діян. 15:22, Флп. 1:1.

Служителі церкви можуть отримувати від неї матеріальне утримання. 1 Кор. 9:14, Мф. 10:10, Гал. 6:6, 1 Тим. 5:17-18.

Пресвітери, диякони та інші служителі, обрані церквою, повинні:

• відповідати вимогам Святого Письма Діян. 6:3, 1 Тим. 3:1-12, Тит. 1:6-9.
• бути посвяченими на служіння через покладання рук старших (вищих за служінням) служителів Діян. 6:1-6, Діян. 13:3, Діян. 14:23, 1 Тим. 4:14, 1 Тим. 5:22, Євр. 7:7.

Служитель втрачає право нести служіння у разі скоєння гріха, що тягне за собою відлучення від церкви Євр. 12:15-17, Єз. 44:10-13, Мал. 2:7-9.

Служителі, нарівні з іншими членами церкви, підлягають церковному покаранню, але з обов’язковою участю вищих за служінням братів 1 Тим. 5:19.

Члени церкви повинні:

• зберігати послух і вірність Господеві 1 Сам. 15:22-23, Об. 2:10.
• жити між собою в мирі та взаємній любові 2 Сол. 1:3, Ів. 13:34-35, 1 Ів. 3:11, 1 Пет. 1:22, Ів. 15:12, Ів. 15:17.
• коритися служителям 1 Пет. 5:5, Євр. 13:17.
• виявляти служителям шану 1 Тим. 5:17.
• молитися за служителів Кол. 4:3.
• зберігати єдність церкви Флп. 1:27, Флп. 2:2, Рим. 15:5-6.
• брати ревну участь у житті церкви та пам’ятати про матеріальне служіння 1 Кор. 12:25-26, Рим. 12:13, 2 Кор. 9:7-8, Євр. 13:16.

Кожен член церкви покликаний регулярно відвідувати богослужбові зібрання та гідно брати участь у Вечері Господній Євр. 10:25, Пс. 15:3, Пс. 26:4, Пс. 121:1, 1 Кор. 11:26-28, Діян. 2:42.

Ми віруємо, що водне хрещення за вірою — це виконання заповіді Ісуса Христа про Церкву, свідчення віри й послуху Господеві, а також урочиста обітниця Богові доброї совісті Мк. 16:15-16, Діян. 2:38, 41, Діян. 22:16, 1 Пет. 3:21.

Водне хрещення за Словом Божим звершується над тими, хто увірував в Ісуса як у свого особистого Спасителя і пережив народження згори. Діян. 8:36-38, Діян. 2:41, Діян. 8:12, Діян. 10:47, Діян. 18:8, Діян. 19:5.

Хрещення звершується служителями через одноразове занурення у воду в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Мф. 28:19.

Хрещення віруючого — це його смерть, поховання та воскресіння разом із Христом. Рим. 6:3-5, Гал. 3:26-27, Кол. 2:11-12.

Під час хрещення служитель ставить хрещеним запитання: «Чи віриш ти, що Ісус Христос є Син Божий? Чи обіцяєш ти служити Богові в добрій совісті?» Після ствердної відповіді служитель промовляє: «За твоєю вірою хрещу тебе в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». Слово «Амінь» хрещений вимовляє разом зі служителем. Після хрещення служителі звершують молитву над новохрещеними та проводять хлібопереломлення. Діян. 8:37, 1 Пет. 3:21.

Ми віруємо, що Вечеря Господня (Хлібопереломлення) — це заповідь Ісуса Христа для спогаду та проголошення Його страждань і смерті на хресті. 1 Кор. 11:23-26, Мф. 26:26-28, Лк. 22:17-20.

Вечеря Господня виражає нашу єдність із Христом і один з одним. 1 Кор. 10:16-17.

Хліб і вино символізують Тіло і Кров Ісуса Христа. Мф. 26:26-28.

Вечеря Господня звершуватиметься в Церкві «доки Він не прийде». 1 Кор. 11:26.

У Хлібопереломленні беруть участь члени церкви, які перебувають у мирі з Господом і з церквою. 1 Кор. 11:27-29, Мф. 5:23-24.

Ми віруємо, що перший день тижня — це день, у який Ісус Христос воскрес для нашого виправдання Мф. 28:1, Мк. 16:9, Рим. 4:25.

Цей день, будучи днем воскресіння Христа з мертвих, проголошує славну перемогу нашого Спасителя і є великим святом для всіх християн 1 Кор. 5:7-8.

Перша й друга зустріч воскреслого Христа з учнями відбулися саме в перший день тижня Ів. 20:19-26.

Зішестя Святого Духа також сталося в перший день тижня Діян. 2:1.

У недільний день апостол Іван був у дусі й отримав від Бога Одкровення Об. 1:10.

Перший день тижня тісно пов’язаний із Церквою та небом. Він є чудовим доказом вічного прийняття Церкви Богом і свідчить про те, що Бог зробив для нас у Христі Еф. 2:11-16.

Неділя як День Господній має бути днем святого служіння Господу, днем, присвяченим вивченню Божого Слова, перебуванню в молитві, участі в богослужіннях та виявленню християнської любові в ділах милосердя Діян. 2:42, 1 Кор. 16:1-2, Як. 1:27, 2 Пет. 1:5-9.

Ми віруємо, що шлюб установлений Самим Богом Бут. 2:18-24.

Шлюб — це союз між чоловіком і жінкою для взаємної допомоги й підтримки, для продовження роду людського та спільного проходження життєвого шляху в любові й злагоді, доки смерть не розлучить їх Бут. 2:18, 1 Кор. 7:38, 1 Пет. 3:1-7, Еф. 5:22-33.

У разі смерті одного з подружжя Слово Боже не забороняє тому, хто залишився живим, вступити в новий шлюб, але тільки в Господі 1 Кор. Кор. 7:39.

Ми визнаємо, що розлучення не дозволене Мф. 19:6-9.

Однак у разі залишення сім’ї невіруючим чоловіком або дружиною розлучення може бути допустимим згідно зі Словом Божим 1 Кор. 7:15. Шлюб, будучи Божим установленням і водночас громадянським актом, оформляється за законами країни, а в церкві отримує благословення через настанову в Слові Божому та молитву Кол. 3:17, 1 Пет. 2:13.

Ми віруємо, що діти в сім’ї — це цінний дар від Бога Пс. 126:3.

Батьки несуть відповідальність за духовне виховання своїх дітей Кол. 3:21, Еф. 6:4, Мф. 18:6-7, Повт. 6:5-9, Пс. 77:3-8.

Ми віруємо в Друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа в силі й великій славі. Діян. 1:11, Мф. 25:31, Мф. 26:64, 1 Сол. 1:10, 2 Сол. 1:7, Об. 1:7.

Другому пришестю Ісуса Христа передуватиме воскресіння померлих у Христі та зміна тих вірних, що залишилися живими, невидиме для світу взяття Церкви та її зустріч із Христом у хмарах. 1 Сол. 4:16-17, 1 Кор. 15:51-52, Флп. 3:20-21, 1 Ів. 3:2.

Ми віруємо в судилище Христове для спасенних. 2 Кор. 5:10, 1 Пет. 5:4, 1 Кор. 9:24-25, 2 Тим. 4:7-8.

Ми також віруємо у воскресіння всіх померлих і в праведний суд Божий перед Великим білим престолом. Об. 20:11-15.

Після суду Великого білого престолу настане вічність: для одних — блаженне життя з Христом, для інших — вічні муки. Ів. 5:28-29, Дан. 12:2, Об. 22:20.

Ми віруємо, що Бог є Вищою Владою Рим. 13:1-2.

Християнин має бути зразковим громадянином своєї батьківщини і покликання бути слухняним вищій владі «не тільки зі страху покарання, але й за совістю». Рим. 13:5-7, Мк. 12:17, 1 Пет. 2:13-17.

Як громадяни своєї країни християни покликані «віддавати кожному належне», тобто виконувати закони держави. Лк. 3:14, Діян. 23:12-23, 1 Пет. 2:13-14, Рим. 13:1-7.

Християни зобов’язані благочестивим життям і молитвою боротися з усяким злом у суспільстві, сприяючи торжеству добра, свободи, справедливості й миру для всіх людей. Флп. 4:8, 1 Кор. 7:21, Рим. 12:17, 1 Пет. 3:11, Рим. 12:18, Рим. 14:19, Євр. 12:14.

Ми покликані молитися за уряд, щоб використання довіреної йому влади зберігало мир і правосуддя. Єр. 29:7, 1 Тим. 2:1-2.

Ми віруємо, що Церква Христова не від світу цього Ів. 18:36. Церква, визнаючи своїм Главою Христа, за своєю суттю не може перебувати під владою світської влади, а тим більше не може сама мати світську владу і діяти в її дусі та її методами Мф. 20:25-28, Лк. 12:13-14.

Відокремлення церкви від держави відповідає принципам Євангелія. Ми вважаємо неприпустимим будь-яке людське втручання в канонічне виконання обов’язків нашої християнської віри та наших стосунків з Богом. Церква у своїй канонічній діяльності щодо держави керується словами Христа: Мф. 22:21.